Як добре, що чуєш мої поцілунки,
Бо з вуст виривається кожен із них,
Даровані долею ті подарунки,
Що ллються із вуст, мов з потоків дзвінких.
Ще й кожен із них затамовує подих,
Солодших цілунків в житті ти не знав,
До них ти піднявсь на життєвії сходи,
Немов все життя лиш на них ти чекав.
Щодня солодися цілунками тими,
Щоразу, неначе востаннє, цілуйсь,
Ці миті хай будуть в житті золотими.
Приймати цілунки ти знову готуйсь.
Я сипати буду цілунки, мов перли,
Бо краю-кінця цьому дару нема,
Пошлю тобі їх із столиці й Говерли,
Не буду їх сипать, повір, крадькома.
А кожен цілунок п’янить і дурманить,
Ніхто перед ними встояти не зміг,
Чарує так кожен і потайки манить,
Тому до цілунків і твій шлях проліг.
25.10 .2020 р.