***
Заміжня жінка не твоя,
Але ж так вабить,надихає.
Та безталанна голова
Жодного рішення не має.
Можливо зручно жити так,
Тягнути доленько у прірву.
Скажи,кохання це,чи як?
З корінням серце й душу вирву.
Та сподівання й віра є,
Давно спілкуємось з тобою.
Мій розум жити не дає,
Домоклів меч над головою.
25.10.20 В.Савош.