Я не готова до серйозних рішень,
Які переді мною знов і знов.
Вирують сумніви в душі сильніше
Від кількості порад і настанов.
Боюсь вчинити в чомусь легковажно.
Боюсь зробити нерозумний крок.
Боюсь, спотворю бур'яном пейзажі,
Як не засію правильно зерном.
Буває, хочу, щоб рішив хтось інший,
Чи "так", чи "ні" - сказали щоб батьки,
Щоб я була спокійна, як раніше.
На жаль, пройшли щасливі ті роки...
Проблема кожна - як новий екзамен,
Блукання серед тисячі стежин.
І, щоб не жати потім зі сльозами,
Прошу смиренно: "Боже, підкажи!
Я не готова до серйозних рішень.
Підготувати можеш Ти один.
Так хочу, щоб у вчинках всіх рясніше
Лиш мудрі і святі росли плоди.''
© О. Назаренко, 2020