Екатерина Ненчева
Питаєш друже, чом мені...
Питаєш друже, чом мені
душа проймається журбою,
чому це пітьма день при дні
увесь мій шлях вкрива собою.
Сердешна мати на біду
мене зродила, безталанна,
і знай – я спокій віднайду
лише як смерть моя настане.
(переклад з болгарської — Любов Цай)
***
Екатерина Ненчева
Ти питаш, друже, пак защо…
Ти питаш, друже, пак защо
в тъги душата ми унива,
какво бленувам в тоя мрак,
що моя път в света покрива…
Мен майка с клетва ме роди:
да съм до край игра на бури,
и знай — уви, едната смърт
на мъките ми край ще тури.