Оригінал:
Ось вона і настала -
пора Терезів та вагань.
Горобинові ягоди -
ніби ченцеві чотки...
Прохоплюся ще поночі -
і, зголоднілий, у гай:
Цілуватиму осінь
в багряні вологі щоки.
Пригублю я світанку,
чолом притулюсь до землі,
Захмелілиі від променів сонця йсолодкої тиші,
Ворогам найлютішим
назичивши тисячу літ
І себе
за минулі гріхи
малодушно простивши.
Золоте, нетривале,
а ти х закінчишся колись,
І зима-витверезниця
снігу насипле за комір...
Я поставив три крапки
з метою уникнути коми,
Не сполохати свято,
бо довго на нього моливсь..
Перевод с украинского Светланы Груздевой:
Вот она и настала –
пора колебаний Весов,
кисти спелой рябины –
как будто монахини чётки…
Я проснусь ещё затемно
и, отодвинув засов,
прошмыгну на крыльцо –
целовать тихой Осени щеки.
Пригублю я рассвет,
и листвы золоченый буклет
захочу пролистать –
и меня успокоит вещунья.
Даже лютым врагам
напророчу я тысячу лет,
и себе самому
все грехи малодушно прощу я.
Листопад, мотылёк мой,
всегда мимолётен твой век,
и зима, отрезвляя,
насыплет за шиворот снега.
Я поставлю три точки…
стреножу тем времени бег,
сохранив равновесье
внутри золотого ковчега.