Зачарована ніжною осінню,
Я в обійми пірнаю її,
Я милуюсь прекрасними косами
Й бачу скрізь її милої слід.
Плине час, стрімко-стрімко зникає
Незабаром і осінь мине.
Он уже, в небі синім,над плаєм
Журавлиная зграя пливе.
Коло річки зажурені верби,
Похмурнів у задумі і ліс,
Одиноко сидить коло греблі
Їжачок, наче згорблений дід.
Білченята руденькі проворно,
Носять в дупла, на зиму,скарби.
На полях, від ріллі, уже чорно,
А у лісі врожай на гриби.
Осінь мила, чарівна, барвиста,
Веселенька і часом сумна
Та буває також норовиста
Скоро вдалеч від нас відліта...