***

Діамантові зорі,  води в річці прозорі
Зорі з неба спустились, щоб скупатись в ночі.
Та набігли враз хмари як, ті зліі примари
Та закрапали з неба, знов холодні дощі.

Я стою, я замерзла, до кісток я промерзла.
Налетіла самотність, підкотилась журба..
Біля ставку стояла й сумну пісню співала,
Одинока, та майже сухая верба.

І від пісні тужливої, що лунає під зливою,
Стало тяжко на серці, ріже пісня його
Як ту білу хлібину, знаю скоро загину
Бо нема тут у мене нічого свого....

Як помру всі забудуть, згадувати не будуть,
Зникну наче мене зовсім тут не було,
Я звичайна людина, ну то й що , як загину...
Вранці сонце яскраве без мене зійшло