Простоволоса осінь золота
Йде по плацу і коси розпустила,
В усе, де може, золото впліта
Ще й золотом навколо все скропила.
Ніхто не дорікає в цьому їй,
Адже вона- осіння господиня.
Дивуються красуні золотій,
Як рОбить це чудовая майстриня.
Чарівним пензлем кожного торкне
Й сліди свої усюди залишає.
Можливо, що одразу й не збагне,
Що на шляху все в золото вдягає.
Крокує гордо павою вона,
Вальсує по бульварах і садочках,
Чаклує чародійка ця сповна,
І листя в позолоті у таночках.
Поважно походжає краля ця,
Всміхається усім-усім і всюди.
Та усмішка їй завжди до лиця.
Ще й золотить нічого не забуде.
Простоволоса осінь золота
Про себе не забула нагадати.
Хоч в золоті все листя обліта,
Продовжує те золото вплітати.
01.10.2020 р.