«Сквозь грома, сквозь бури, звездопады,
обходя измены и преграды,
Ты летишь, свободою влекома -
К своему дорогу ищешь дому..
А. Матвийчук «Потерялась душа»
Ах, Осень - дивная, как все –
В рассветах, с травами в росе!
Ведёт осенняя дорога
Чтоб святость вымолить у Бога.
Толкует веще глухота,
Что за морями святость та.
Остерегусь я, чтоб не сбиться,
Чтоб долететь и исцелиться
От лжи, предательства и зла -
Чтоб милосердней жизнь была,
Чтоб боль ушла - невзгод предтеча…
И лишь Любовь правдиво, вечно
Играла б в сердце мощно, пьяно,
Как Бах, Шопен… на фортепиано…
Оригинал
"Та крізь бурі, громи й зорепади,
Оминаючи пастки і зради,
Ти летиш, непідвладна нікому,
Ти шукаєш дорогу додому!"
А. Матвійчук "Загубилась душа"
Ця Осінь - пройде, як усі, -
В світанках з травами в росі,
Де мій до Господа керунок -
Просити святість на дарунок...
Почує віща глухота,
Де за морями святість та -
І сокочуся, щоб не збитись,
Щоб долетіти та зцілитись
Від суму, сумнівів і зрад,
Від злих земних кричущих вад,
Щоб біль минув - супутник звичний...
І лиш Любов - правдива й вічна
Заграла в серці гучно й п'яно,
Як Бах..., Шопен...на фортепіано...