Мандрую туди, куди, мабуть, не слід.
Полюю наосліп.
Чуттями без тями відшукую слід,-
знаходжу лиш послід.
І дні каламутні течуть, як ріка.
Всі тисячо-річчя.
Ухопиш - крізь пальці вона утіка,
і двічі, і тричі.
Як тільки до мрії наближусь на крок -
злинає, мов либідь.
Щораз натякає всезнаючий рок:
я кепський мисливець.
Вузеньки проливи; вируй, чорторий!
Я вирину чистим.
І випру зкривавлений свій однострій
ув омуті істин.
Ріка каламутна тече, ніби дні,
замулює очі.
Невпіймана доля пробачить мені,
бо сумнів - не злочин.