Чому сумуєш бiля хати,
Вiд чого серденько тремтить.
Понура, сива моя мати,
Який тягар в душi сидить?
Твiй погляд працею iзморен,
I зникли зiрочки в очах,
Ти подивися як мир створен,
У невагомих дзеркалах.
Стривай. Навiщо сумувати,
Кiнець хустини вiдпусти
Кружляють птахи бiля хати,
Мiцнiють рода ланцюги.
Лелеки гнiздяться на дахах,
Онуки - потягом спiшать.
їм на родиних простирадлах,
Солодко й тепло коли сплять.
Одягни кольорове плаття,
М'якенькi, добрi капцi взуй.
Нехай натхнення дарить щастя
На хвилях зустрiчi - лiкуй.