Літо пече у плечі легко стань і кричи,
Навіть без тебе легше
Навіки ось ті мости.
І знову я пAлю,
Сонце, дивні такі сліди,
Відтиски шин в розкадровці
І розійшлись шляхи…
Вечір блукає садом,
Певно десь є сади,
Пахне так виноградом,
Флоксами пахне дим.
В мене життя ти знаєш,
Не поміняла б ні….
Ти уже не звикаєш,
Ми тепер не одні,
Зливи тепер вже інші
Із бузиною край,
Всі мої ліпші вірші,
Всі мої забувай.
Втомленою під вечір -
Стільки людей,
Як бліх,
Хтось обійме за плечі,
Тільки нема своїх…
Ніч наступає тепла…
І роздягає - час,
Стільки людей у пеклі,
Ну а скільком вже час...