На http://stihi.ru/2020/07/25/3538
Невзначай отошла книжных слов, слишком мудрых, пора –
И на сердце осеннем спокойно и благостно стало…
И погода без туч оказала влиянья немало,
Наконец, не мешает назойливо мне мошкара.
Терпеливый читатель, распутывай строк моих вязь!
Заблудились они в расставаньях, в осенних туманах…
Выпускаю на свет, что в душе, без тенет, без обмана,
Где не только король, но и пешка весома, как князь.
Я спускаюсь в себя, до таких родниковых глубин,
Что являют желанье, летящее к звёздам небесным.
И в себе нахожу столько мудрых советов чудесных!
И живу без поблажек, что дарит Господь наш один.
Тут и детство во мне, где стрекочет кузнечиков хор…
Длится солнечный день, липа пахнет медвяно, так сладко…
Я срываю незрелые яблоки жадно в охапку…
И в волшебников верю, ведущих в траве разговор.
Я в глубокий родник только думой порой забираюсь.
Мелководье кругом… нет глубин, направляющих к Раю.
29.07.22020
Мiлководдя
Кучеряві книжкові слова крадькома відійшли -
І на серці осінньому стало безжурно й погідно...
Дощових, сивих хмар в піднебессі наразі не видно
І, нарешті, не видно набридлої влітку мушви...
Терпеливцю, читай! І розплутуй ці пасма рядків,
У розпуці розлук, в заволоці жовтневих туманів -
Я вигулькую в світ, що правдивий, без кривд та обманів,
Де нема "королів" і шанують усіх "пішаків"...
Ось спускаюсь в себе - до криничної аж глибини -
Тут найліпше, відомо, побачити звізди небесні,
Тут найліпші отримуєш слушні поради чудесні
І не просиш у Батька Небесного тут данини...
Тут - дитинство ! І гучно скрипалять в траві цвіркуни !
Днина - тягнеться роком ! І скапують липи медами...
І нестиглими з яблунь я ласую любо плодами,
Твердо вірю, що в хащах бур'янних - живуть чаклуни !
О, тепер...у криниці лиш подумки я зазираю -
Мілководдя наскрізне...Згубились глибини до Раю...