Проходить літо, хай вже нас залишить,
Бо вже обридла ця жара, мов баня.
А для журби в нас є підстави інші,
Але балакати про них нема бажання.
В душі лише засмучення та туга.
Де те жадане щастя відчуття
Коли вбігала в дім моя подруга,
Скидала, хлюпаюче від дощу, взуття?
Неначе десь гула небесна фуга,
До вікон підбиралися громи,
У світі може і бувала туга,
Але ніколи - там, де разом ми.