Просиш щастя кожен день,
Щастя тобі мало.
- Чуєшь мила, ти мене,
Знаєшь - закохала!
Я терплячий, я мовчав.
Дивина, та й годі.
Ти кохала мені мозг,
Навіть на городі
У садочку, у хліву,
Вранці або внОчі.
Слів вже навіть не знайду,
З@їбла, корочє!
- Що ти любий, мій герой
Де моя провина?
Ти ж ведешь себе зі мною,
Як ота скотина.
Ні канхвет мені, ні ласк,
Квітів не даруєшь!
Принеси кажу води,
Ти мене не чуєшь.
Я ж для тебе увесь час,
Зріла, розквітала.
Кращє б цноту я свою,
Василю віддала!
Довго ще скублись вони,
А ще скільки будуть.
Однє одного гріхи,
Ніколи не забудуть
Начє правильно жили,
Разом так старались.
А по факту - дві біди,
Банально - з@їбались
То не казка - то життя.
Вибачте за мати!
Зовсім не для рими, ні,
Їх хотів додати
Бо сім'я, кохання, шлюб,
Рудимент природи.
Ніхто іншим не віддасть,
Власної свободи.