Чудові хмаринки по небу літають
і чудернацький танок витворяють.
Вони немов дітки гримаси
кривляють
і нас на прекрасні думки надихають...
Ось біла хмаринка, то мрія жадана
Вона пропливає як ніжная панна.
А хмарка сіренька, що схожа
На вовка,
Вона швидко плине ,втікає так ловко.
А он розкошлатилась чорная хмара
І надто вже схожа на відьму-примару.
З-за обрію нишком ,он там визирають
Хмаринки-ягнятка мов в піжмурки грають.
Я в небо грайливе мрійливо вдивляюсь
І сили, натхнення і дум набираюсь.
Воно надихає на добрії справи,
Там Божий престол і вінець Його Слави...