Як дитиною, бувало,
Упаду собі на лихо,
То хоч в серце біль доходив,
Я собі вставала тихо.
«Що, болить?» - мене питали,
Але я не признавалась –
Я була малою горда, -
Щоб не плакать, я сміялась.
А тепер, коли для мене
Жартом злім кінчиться драма
І от-от зірватись має
Гостра, злобна епіграма, -
Безпощадній зброї сміху
Я боюся піддаватись,
І, забувши давню гордість,
Плачу я, щоб не сміятись.
---------------------------------------------------
Леся Украинка
Как ребёнком я, бывало,
Упаду себе на лихо,
То, хоть сердце боль пронзала,
Я себе вставала тихо.
«Что, болит?» - меня пытали,
Только я не признавалась –
Я была ребёнком гордой, -
Чтоб не плакать, я смеялась.
А теперь, когда вот-вот мне
Шуткой злой свершится драма
И вот-вот сорваться может
С острой злобой эпиграмма, -
Беспощадному оружью
Смеха не хочу поддаться,
И, забывши давню гордость,
Плачу я, чтоб не смеяться.