Спекотне літо щедре на засмагу,
а сонячність така, що часом зле...
то й найкоротші грози - Боже благо
нехай як є бо ще потоп нашле.
Приймаю спеку як пастельну смугу,-
сірЕньку дещо, та не чорну все ж:
ще до душі не докотилась туга,
ще безпросвітність не сягнула меж...
сердечний стукіт стриманий, без збоїв...
я ще не знаю, що іде біда...
що та, в плащі, із гострою косою,
у вікна наші, часом, загляда...