***

Ніч напоїла літньою тишею ранок,
Зорі – скотилися вишнями на деревянний стіл,
Келих з задумою дня і з завтрашніми піснями
Хтось вже поставив на вогкому цьому столі

Бог нахилився, подмухав на наш світанок,
витер його рукавом вишиванки… приліг -
на яблунькИ, між довірливими гілками, -
хвилю малу погойдатись між заспаних мрій.......