Село неначе все згоріло,
чи то, немов після війни,
одні розвалини навколо,
чагарники від бузини.
Людей в селі майже не видно,
бродячі бігають коти,
такий пейзаж є своєрідний,
де навіть голі берести.
В ставках води давно немає,
і в кранах те ж її нема,
верба остання пропадає,
а на душі одна зима.
За тридцять років все пропало,
лишилась тільки незалежність,
а мене так, все це дістало,
на що я маю протилежність.
В селі пройшла і не чума , і не холера,
людей не видно, як було колись,
а в нас змінили пятого премєра,
а ти на це божись, чи не божись.
Люди лишились без достатка та роботи,
розпаювання та землі,
і від тих пір одна скорбота,
а все село неначе в мороці й імлі