«Ритми-6» Леся Українка
Якби вся кров моя уплинула отак,
Як сі слова! Якби моє життя
Так зникло непримітно, як зникає
Вечірне світло!.. Хто мене поставив
Сторожею серед руїн і смутку?
Хто наложив на мене обов’язок
Будити мертвих, тішити живих
Калейдоскопом радощів і горя?
Хто гордощі вложив мені у серце?
Хто дав мені одваги меч двусічний?
Хто кликав брать святую орифламу
Пісень, і мрій, і непокірних дум?
Хто наказав мені: не кидай зброї,
Не відступай, не падай; не томись?
Чому ж я мушу слухати наказу?
Чому втекти не смію з поля честі
Або на власний меч грудьми упасти?
Що ж не дає мені промовить просто:
«Так, доле, ти міцніша, я корюся!»
Чому на спогад сих покірних слів
Рука стискає невидиму зброю,
А в серці крики бойові лунають?..
Кімполунг, 6.06.1901
------------------------------
«Ритмы-6» Леся Украинка
Если б вся кровь моя вот так бы утекла,
Как все эти слова! И жизнь моя
Погасла незаметно, словно гаснет
Вечерний свет!.. И кто меня поставил,
Как сторожа, среди руин и смуты?
Кто наложил обязанность, чтоб я
Будила мёртвых, тешила живых
Калейдоскопом радости и горя?
Кто гордостью наполнил сердце мне,
Отваги дал меч обоюдоострый?
Кто звал святую орифламму брать
Мечтаний, песен, непокорных дум?
Кто наказал мне: не бросай оружье,
Не отступай, не падай; не томись?
И отчего должна наказ я слушать
И убежать не смею с поля чести,
И грудью не упасть на свой же меч?
Что не даёт мне выговорить просто:
«Да, доля, ты сильней, я покоряюсь!»
Что ж, вспомнив те покорные слова,
Рука оружие невидимое стиснет,
А в сердце крик воинственный звучит?.. (16.07.2020)