«Ритми-1» Леся Українка
Де поділися ви, голоснії слова,
Що без вас моя туга німа?
Розточилися ви, як весняна вода
По ярах, по байраках, по балках.
Чом не станете ви, як на морі вали,
Не гукнете одважно до неба,
Не заглушите туги прибоєм гучним,
Не розіб’єте смутку моєї душі
Міцним напрасним натиском бурі?
Я не на те, слова, ховала вас
І напоїла крів’ю свого серця,
Щоб ви лилися, мов отрута млява,
І посідали душі, мов іржа.
Промінням ясним, хвилями буйними,
Прудкими іскрами, летючими зірками,
Палкими блискавицями, мечами
Хотіла б я вас виховать, слова!
Щоб ви луну гірську будили, а не стогін,
Щоб краяли, та не труїли серце,
Щоб піснею були, а не квилінням.
Вражайте, ріжте, навіть убивайте,
Не будьте тільки дощиком осіннім,
Палайте чи паліть, та не в’яліть!
26.08.1900
«Ритмы-1» Леся Украинка
Куда, звонкие, вы подевались, слова,
Что без вас онемела печаль?
Вы разлились, как будто весною вода
По ярам, буеракам и балкам.
Что не встанете вы, как морские валы,
Отозвавшись отважно до неба,
Не заглушите грусть, словно шумный прибой,
Мрак души моей не разобьёте
Бури натиском мощным, внезапным?
Не затем ведь, слова, я прятала вас,
Кровью сердца поила своею,
Чтоб вы лились отравою слабой такой
И, как ржа, проникали бы в души.
Ясным лучиком, буйной волною,
Быстрой искрой, летящей звездою,
Жаркой молнией или мечом
Я б хотела вас сделать, слова.
Чтоб вы горное эхо будили, не стон,
Не травили бы сердце, терзали,
Чтобы песнею были, не плачем.
Поражайте и режьте, убейте,
Но не будьте дождём лишь осенним,
Вы пылайте иль жгите, не вяльте. (15.07.2020)