Над люлькой золотой склонились розы низко.
Ресницы хата подняла едва.
Мир не понять
ни издали, ни близко.
Ещё начало. Не придуманы слова.
Так дивен дым, и, словно в сказке, хата,
ничто никак пока не назовут.
И, не привязанные к слову, облака так
просто пО небу
плывут себе, плывут.
И каждый пальчик
сам себе ещё Бетховен.
И мир весь мой, и так прекрасен в неглиже.
И солнца взгляд ещё загадочен и скромен.
Слов ещё нет, но есть поэзия уже.
ЛИНА КОСТЕНКО
Перевод Дениса Говзича
И ОРИГИНАЛ
Стоїть у ружах золота колиска.
Блакитні вії хата підніма.
Світ незбагненний
здалеку і зблизька.
Початок є. А слова ще нема.
Ще дивен дим, і хата ще казкова,
і ще ніяк нічого ще не звуть.
І хмари, не прив'язані до слова,
от просто так -
пливуть собі й пливуть.
Ще кожен пальчик
сам собі Бетховен.
Ще все на світі гарне і моє.
І світить сонце оком загадковим.
Ще слів нема. Поезія вже є.
Лiна Костенко
Художник Генриетта Роннер-Книп "Розовый куст"
Лина Костенко "Моя любовь! Я вся перед тобою"
http://stihi.ru/2020/05/18/7630