Все, місяць червень згинув в карантині,
Так само як і травень перед ним.
Шматок життя забрав і зник,
І не приніс того що обіцяв.
На дворі спека і дощі ,і зливи
Все наче як завжди.
Та щось не так. І на душі так гидко,
І так сиво, неначе щось там підгоріло, а попіл ріже і ятрить
В очах...
Людина скуштувала вже свободу,
І знає їй ціну, і її смак.
Тож закривайте на ланцюг, в дома саджайте ,чи то у клітку як собак.
Вона зірве замки й перестороги,
Перегризе мотузки,- Їй плювати.
І вилетить на волю як той сокіл,
Бо вже в крові є відчуття ,- Літати.