Біля греблі хата,
в зарослях кущів,
сонечком зігріта,
де я довго жив.
Там пройшло дитинство,
молоді роки,
де наше обійстя,
де жили батьки.
Зараз інші люди
в хаті тій живуть,
а мені так шкода,
що час не повернуть.
Людепй ще багатенько
лишилося в селі,
шкода, немає Неньки,
що жив на тій землі.