Моралізовані вірші.
Хоч сам того терпіть не можу
Та все частіше на межі-
Бо буде і сказать не зможу...
Хай човник вутлий, невеличкий
Життєвий безлад штормом б'є,
Керуй крізь хвилі! Шторм в обличчя!
Не бійся сгинути. Проте,
Хто жити в безлад силу має,
Попри препони шляхом йде,
Мети своєї досягає.
Як скарб вишукує своє.
А як що впораєш можливість
Ранкову мить не потурать-
Винагорода - божа милість-
Життя і долю кращі мать.
Все ж ким не будь, ти не цурайся,
Не зважувай чия родина-
Допомогай! Любити не вагайся!
Душа живе тим. В тім людина.