http://stihi.ru/2020/05/05/3206
Не замерзай, бутончик мой надежды!
В лихое время, в горькую годину,
Спаситель наш, я пламенней, чем прежде,
Молюсь Тебе: пусть беды нас покинут...
Куда ни глянь - унынье, безучастье,
Невзгод прорехи чем прикроешь разве?
Ищу грехи где и порок злосчастный
Я в омуте земного безобразья...
Не иссякает боль в признаньях Богу,
И с майским дождичком впадает жутью
В мою тетрадку, где таю тревогу...
Уйму ли в сердце боль когда-нибудь я...
Весну Ты дал в подарок, Бог-Отец,
Так может ли Вселенной быть конец?!
Оригинал
Не замерзай, мій пуп'янку надії!
В невизначений час, в лиху годину
Тобі молюсь, рятуночку єдиний,
В просякнуту бідою, темну днину...
Куди не глянеш, скрізь нуда, довада* -
Ту прикроту хіба ж хоч чим прикриєш?
Шукаю, де той гріх і де та вада,
В навколишнім земному чорторию**...
І не вщухає щем в зізнаннях Богу...
З дощем травневим - випадає вирок
У збляклий зшиток, де таю тривогу
І біль стискаю, спершись на одвірок***...
Як дав Господь Весну нам у ралець****,
То, мабуть, світу цьому не кінець?..
*довада, нуда - депрессия
**чорторий - великий вир (обширный омут)
***одвірок - косяк двери
****ралець - подарунок, приношення
Фото Маргариты Метелецкой «В моей лоджии»