напудрений ранок сіренький, як котик,
де в’яже косарик* для сонечка соти…
де вітер колише віття верболозу,
а лагідна тиша дописує прозу…
сюжет її певно то з нашої долі,
де повня так ревно підтримує зорі,
де бджоли збирають нектар конюшини
ізнов небокрай розмальований синім…
а росяне срібло дзвенить, мов цимбали
і тануть безслідно ранкові тумани…
*паук
07.06.2020
фото Сергея Лаврова