Ходять чутки: землю тумани накрили,
Змінюють місце і дію весняні дощі.
До підвіконня дістатися вистачить сили -
Спогадів дрібку узяти із дня пригорщі.
Б’ється у зашморгу пам’яті зав’язь бузкова,
Промінь знаходить повільно шпарини аорт.
Там, за вікном, безперечно, готується змова:
В справи сердечні увіп'ється мізерікорд -
Ніж милосердя. Останнього просять удару
Мокрі бульвари, де протягом сотень годин
Наші світи у тумані блукали на пару,
Ранок зайнявся – залишився тільки один.