***
Я з села, з придніпровських районів дівчисько,
Степ в ромашкових травах - дитинства колиска,
Вітер, простір безмежний -мої легкі крила,
Там росла я в полях, там щаслива ходила...
Там птахів та метеликів- чи не найбільше,
Там природа дощами, вся квітами дише,
Там милують красу очі рідного краю,
Місце-рай де, і іншого в світі не знаю...
В тих степах моє серце й понині блукає,
Щоб побачити стіни домівки, що скраю,
Щоб відвідать могили і батька, і неньки,
Й там заплакать, де бігали ноги босенькі...
Від війни на Донбасі давно в людей втома,
Прижилась я в шахтарському місті, як всі,
Та у снах своїх, наче в степах десь знов дома,
Пам"ятаю доріжки, дороги, стежки...
Бо з села, з придніпровських районів дівчисько,
Степ в ромашкових травах-дитяча колиска,
Синій простір безмежний -мої легкі крила,
Де щаслива росла я, щаслива ходила...
Де птахів і метеликів- чи не найбільше,
Де природа дощами, вся квітами дише,
Де милують красу очі рідного краю,
Місце-рай де, і іншого в світі не знаю...
***