Немов бурхливе море, жінка,
Краса вся зібрана у ній,
Щодень вона – нова сторінка,
Вона – це втілення всіх мрій.
Немов весна й неначе осінь,
Немов плеяда в небі зір,
Вона, немов сріблясті роси,
Немов, ковток повітря з гір.
Неначе квітка в полі, жінка,
Її краса, як неба синь,
Вона легка, немов пір’їнка.
До жінки завжди всюди линь.
Неначе вітер й заметілі,
Немов хурделиця-зима,
Краса й бажання в її тілі,
І грає барвами всіма.
Краса жіноча неповторна,
Поміж творінь вона – шедевр,
І приголубить і пригорне,
Краса відчується манер.
Красиве тіло, ніжні руки,
Її шикарная хода,
Не знати з жінкою розлуки,
Вона – дзвінких джерел вода.
Жіноча врода, наче пісня,
Потрібна нота і струна,
Голубить жінку ти не бійся,
Кохай її щораз сповна.
Жіночий подих, очі, губи,
Красивий погляд, милий стан,
Дай жінці те, що хоче й любить.
Насправді, жінка – це фонтан.
А її мрії заповітні.
Ну а бажання – крик душі,
Та є деталі й непомітні.
До жінки ти знайди ключі.
Думки жіночі незбагненні,
Дано читати їх не всім,
Вони одна в одну – блаженні ,
Ти потони в блаженстві цім.
Немов сузір’я щастя, жінка,
Яка несе в собі любов.
Найвища їй за це оцінка,
Вона – основа із основ.
Цінуйте жінку, кралю-птаху,
І бережіть усе життя,
Не дайте в чомусь з нею маху,
Бо жінка – завжди відкриття.
23.05.2020 р.