ДОСХОЧУ НАПИТИСЬ ( відповідь на вірш Григорія Васяновича )
Та це ж прекрасно, друже мій,
Що крила тії виростають,
А ти лети ними до мрій -
Душа і серце ще кохають.
А голові не завжди знать,
Чому п'янить дурман кохання,
Берись і мріять і літать
Та так, немов ця мить остання.
Дай волю, друже, почуттям,
Не бійся в них ти розтопитись,
Життя одне - собі затям...
Коханням досхочу напитись.
А в сяйві зоряних мереж,
Світись коханням без упину,
І я світитимуся теж,
У вир кохання завжди лину.
Тому нехай тремтить струна,
І ноти сипле всі кохання,
Нектар блаженства п'ю сповна,
Живе зі мною це бажання.
24. 05. 2020 р.