Сонечко водичку пестить,
залицяється як легінь,
хоче їй косу заплести
відганя від неї темінь.
А водичка,а водичка
під проміннячком сіяє
молода в неї вербичка
свої крила опускає.
Сонечко водичку любить
і проміннячком ласкає,
зрання ніжно її будить
і як може звеселяє.
Та холодний норов має,
та водиця-чарівниця,
від проміннячка тікає
наче хитрая дівиця.
От така дісталась доля
сонечку й водичці милій,
завжди бродять вони поруч
та чомусь живуть не в мирі.