Театр, куліси, сцена і життя,
Глядач і ролі, образи, лаштунки.
Яке ж мене сценічне сприйняття?
Бо глядачі – це долі подарунки.
Життя і сцена, сцена і життя,
А об’єднало це усе в театрі,
Нема у цьому зовсім каяття -
На сцені миті завжди того варті.
Актор на сцені – не актор в житті,
Але життя – це теж велика сцена,
І кожна роль, у глядача в суді,
Увагою із зали полонена.
Щоразу інший образ, нова роль,
Мов у житті цей образ проживаю,
На сцені граю ролі інших доль
І глядача щоразу я чекаю.
Без глядачів театрові не буть,
Тому душею я із глядачами,
Бо так важливо кожного відчуть
І поглядом і щирими словами.
Глядач, вистава, оплески, партер…
Таке все рідне, серцю таке миле!
«Театр – мій дім», – казав й кажу тепер,
Душевні струни казку цю створили.
Дарую глядачам свою любов,
Для них щораз виходжу я на сцену,
Себе в театрі я в житті знайшов
І полюбив, неначе наречену.
04.05.2020 р.