ЛЮБОВЬ
У нас говорят, что, мол любит и очень
Мол балует, холит, ревнует, лелеет.
А помню, старуха соседка — короче,
Как встарь в деревнях говорила:"Жалеет".
И часто платок затянувши потуже,
И вечером в кухне усевшись погреться,
Она вспоминала сапожника-мужа,
Как век он не мог на нее насмотреться:
— Поедет он смолоду, помнится, в город,
Глядишь, уж летит, да с каким полушалком!
А спросишь — чего мол управился скоро?
Не скажет… Но знаю: меня ему жалко.
Зимой мой хозяин тачает, бывало,
А я уже лягу, я спать мастерица.
Он встанет, поправит на мне одеяло,
Да так, что не скрипнет под ним половица,
И сядет к огню в уголке своем тесном.
Не стукнет колодка, не звякнет гвоздочек.
Дай Бог ему отдыха в Царстве Небесном!
И тихо вздыхала: жалел меня очень...
В ту пору смешным мне все это казалось.
Казалось любовь чем сильнее - тем злее.
Трагедии, бури… Какая там жалость!
Но юность ушла. Что нам ссориться с нею?
Недавно больная бессонницей зябкой
Я встретила взгляд твой — тревога в нем стыла.
И вспомнилась вдруг мне та старая бабка —
Как верно она про любовь говорила!
-------------------
В нас кажуть, що сильно і пристрасно любить,
Ревнує, кохає, як знає, як вміє.
А бабця-сусідка казала:"Голубить,
В селі в давнину ще казали: жаліє..."
В хустинку закутані плечі довіку,
Під вечір сідає у кухні зігрітись
Й тихенько зітхне про свого чоловіка,
Про те, як на неї не міг надивитись.
- Він був чоботар, часто їздив у місто...
Дивлюсь, вже летить через річку без броду,
Дарунки везе - і хустки, і намисто.
Чом скоро? Не скаже... Мене йому шкода!
Узимку хазяїн мій в хаті працює,
А я вже лягаю, якщо маю хвильку.
Він ковдрой мене огортає, цілує
Тихенько, не скрипне під ним і долівка.
В куточок тісненький сідає, кремезний,
Працює до ранку - й не гримне колода!
Нехай відпочине у Царстві Небеснім...
І знову зітхає:" Мене було шкода..."
В ту пору мені це смішним видавалось,
Вважалось, кохання сильніше - чим зліше,
Трагедії, бурі... Яка вже там жалість!
Та юність піде, й про те спомин залише.
Аж ось захворіла: безсоння нізвідки!
А в тебе тривогу в очах розпізнала.
Й згадалась мені та бабуся-сусідка:
Вона про кохання всю правду сказала!