***
Схилилися віти квітучі додолу,
Зелена витає, буяє весна,
Весь світ аж радіє від щастя довкола,
Дні, місячні ночі кружляють без сна...
Знов спогади, мрії у скронях вирують,
Знов грає на скрипці співуча струна,
Знов, наче роки десь пішли й не турбують,
В вікно вісімнадцята стука весна!
І серце щемить аж,тремтить, як ніколи,
Мов очі в останнє милують красу,
Те зоряне небо, що впало на доли,
У темінь степів, п"ють де квіти росу...
Знов спогади, мрії у скронях вирують,
Знов грає у серці співуча струна,
І,наче, роки десь пішли, не турбують,
В вікно вісімнадцята стука весна!
***