Під час дощу, а може – й після,
а може – ще перед дощем –
у серці залунає пісня,
й дощ кине ноти на плече.
«Do»... «Re»... Бемолі... Та дієзи...
Мій капелюх – вже нотний стан,
і весь я – дощова імпреза,
я не скажу їй «перестань».
На мені вже немає місця:
сто тисяч нот – яка з них де?..
Весь світ – з пісень, я сам вже – пісня,
співаю – я, а дощ – все йде...