Ты мыслью сумел в тишину погрузиться. Л. Скрипка

Ольга Кайдалова
Лiдiя Скрипка

Ти знову думками заглибився в тишу,
Я ж ночi наповнюю барвами мрiй.
Буває, й до ранку безсоння колишу,
Вагань присипляю настирливий рiй.

Щоправда, твої мiркування мудрiшi,
Та й в парi не бачили ми ще бiди.
Одначе не вiр! Нас немає у тишi -
Любов у безгомiнi губить слiди.

Горнися до мене, як втомленi крила,
Чи серцем гарячим, чи дотиком слiв.
Я повiнь кохання з тобою вiдкрила,
З тих пiр почуттiв плин нiяк не змалiв.

Життя розмалюй нам на мирне майбутнє,
На щастя любов i весну заримуй.
Єдине - “прощання” хай буде вiдсутнє,
Все iнше на спiльнi свiтанки спрямуй.
--------------------------------
Лидия Скрипка

Ты мыслью сумел в тишину погрузиться,
Я ж ночь наполняю цветами мечты.
Порой до утра всё лежишь, и не спится,
Сомненья настырно летят с высоты.

И вправду, твои рассужденья – мудрее,
Нас в жизни ещё не коснулась беда.
Однако не верь! Тишине я не верю -
Любовь растворяется в ней без следа.

Неси же ко мне, как закончатся силы,
Горячее сердце и рифмы узор.
Ведь реки любви я с тобою открыла,
И чувства поток не иссякнет с тех пор.

Раскрась нашу жизнь, чтобы мир подарила,
На счастье любовь и весну зарифмуй.
Лишь слово “прощанье” не вписывай, милый,
Для нашего утра нет места ему. (13.04.2020)