О!
Ті часи благословенні,
коли і Королі, і ватажки,
з мечами гострими в руках,
на конях, ...іноді - і пішки
йшли попереду своїх загонів!
Жолнери бачили своїх кумирів.
І в бій ходили у слов*ян
чоловіки з жінками
в кротких штанях
і простих сорочках.
….
Тепер...все зраджено!
В окопах - діти інженерів,
селяни, доброхоти, лікарі.
А діточки “ шановних депутатів”,
повій, відвертих крадіїв,
блукають темними ночами
від казіно - до дансінгу і кави…
І до найближчої мінетчиці на сходах,
Що догори ведуть,….. у прірву, вниз!