Яка то ніжність в сонячнім теплі!
Немов скрипаль смичком торкає скрипку,
Дитя- Весня штовхається в землі
І проростає у жовтеньку квітку!
Метелики легесенько злетять,
В повітря золотисто - свіже...
Потягнешся до сонця - благодать!
І відчуваєш: "херувіми іже!"
І відчуваєш: ось де Божий рай!
Коли дзвенять дощу святі краплини.
І заспіває диво - водограй,
А Рекс з калюжі хлебче небо синє!
Какая нежность в солнечном тепле!
Как будто бы скрипач смычком лучей коснулся.
Дитя-Весна толкается в земле
И жёлтым первоцветом встрепенулся!
Взлетают потихоньку мотыльки
В прозрачный воздух золотисто-зримый
И к солнцу тянутся. Ну как они легки!
Должно быть, то взлетели херувимы.
Ты чувствуешь, что это Божий рай!
Святые капли дождь, звеня, бросает.
Фонтан дождя на лютне нам сыграй...
А синь небес из лужи пёс лакает.