***

Ніжність берега – ніжність хвилі
Не від ран , а від доброти
Верби з вітами вже похилі
Хочуть так навести мости
Ніжність клена із вітром в тиші
Вітер в тиші не може буть
Але він прислухався лише
Щоб від віт слова не забуть
Ніжність стрімкого водопаду
Що зірвався упасти вниз
Приглушає його браваду
Плесо річки – «вода спинись…»
Ніжність цвіту в саду вишневім
Не прогірклого меду смак
Із пташиним ключем у небі
Він змішатися хоче так
Ніжність дивної пісні ранку
Що лунає не знамо де
І від вечора до світанку
Нота кожна в весну впаде