Дорога стелиться у долю
від лона матері у світ,
багато в ній журби і болю,
чимало й радості в ній літ
Сплітаються стежки у вузол,
дай Боже в дружби і любові,
життя щоб не котилось юзом
й не обірвалось на півслові.
Свій шлях торуємо мрійливо,
без мрій тужливо в світі жити
в обіймах мрій дуже ж щасливо.
Минає день і ніч минає
й життя швиденько промайне.
А що чекає нас-не знаєм,
та наше нас не обмине...