Сонячний промінчик продірявив кригу,
Пролісок тихенько вигляда з під снігу,
І співа струмочок пісню безупину,
Вітерець тепленький підсушив стежину.
День все довше й довше в вікна заглядає,
Небо дощик сіє,землю умиває,
Птахи до гніздечок віднайшли дорогу,
І несуть на крилах весну босоногу.
Деревця радіють,тягнуть вгору віти,
А весна-пустунка сипле й сипле квіти,
Пригортає ніжно котики пухнасті,
Напуває сонцем брунечки сріблясті.
А земля парує, повниться снагою,
Наливає зерна силою новою,
Оживає,квітне і життям вирує,
То весна всміхнулась,то ВОНА чарує.3/8/2017 Марія Круль