Вже відгриміло. Відкотився
Бій за околиці села,
А у селі загін з’явився,
В якому дівчина була.
Вродлива. Темно-сірі очі,
Коса русява в пів руки.
На неї зиркали охочі
До молодичок парубки.
Та залицятися не сміли
Її гнучкий точений стан
Перетинали, ніби стріли,
Дві портупеї і наган…
Чи може маузер, хто знає,
Тепер я навіть не скажу.
Легенда між людьми гуляє,
Її я вам перекажу.
Марусею дівчину звали,
Їй підкорявся той загін.
Як на село вони напали,
На церкві вдарили у дзвін.
Червоні хутко оборону
Навколо школи зайняли.
Вони туди свою колону,
Село зайнявши завели.
Казарму в школі обладнали,
В окремім класі – лазарет.
Селяни пошепки казали
В нім полонений баронет.
Чи з анархістів він, чи з білих
Ніхто з селян того не знав.
Та й не було таких сміливих
Хто б щось про нього розпитав.
Казали він важлива «птиця»,
Бо не пустили на «розпил»,
Червоним міг він знадобиться
Зайти противнику у тил.
Він знав паролі чи іще щось,
В бою поранили його,
Тому червоним довелося
Про нього дбать, як про свого.
Та ось поставити на ноги
Його червоним не вдалось.
Бій розпочавсь – з перестороги
Його убити довелось.
До лазарету, що у школі,
Ввійшов червоних командир
І баронетові поволі
Прошив він кулями мундир.
Село червоні залишили,
От тільки командир не встиг,
Їх з ординарцем полонили,
По спинах їх пройшовсь батіг.
Маруся увійшла до школи,
І крик ударився в шибки.
В селі такого ще ніколи
Не чули навіть старики…
Здійнявши куряву вертались
З околиць вершники в село.
В полон захоплені хитались
Від ран. З десяток їх було.
Ватага підійшла до ганку
І командира привели.
Вони вмивалися тут зранку,
Усі усміхнені були.
Тепер похнюпившись стояли,
Передчуваючи біду.
Вони в бою вже побували
І опинилися в аду.
Бліда з тремтячими руками
Маруся вийшла на поріг
І пересохлими губами
Ледь чутно крикнула: - Батіг!
Вона шмагала командира,
Шмагала всіх його бійців,
Простреленого ним мундира,
В своїй тримаючи руці.
Від батога рубці криваві
Вкривали лиця і тіла…
Вона хрипіла:- Боже правий!..
Коса русява розплелась…
Безсило раптом заридала,
А потім спалахнула знов,
Із кобури наган дістала
І пролилась остання кров.
…………………………..
А баронета поховали…
На тім кургані у степу
Селяни бачили, казали,
З дорослим хлопчиком сліпу…