В хаті навпроти – холодна зима,
Паморозь вкрила стіни й вікно.
Там лише кішка муркоче сама –
Наче мольфарка кличе тепло.
В хаті, що справа – лагідне літо:
Пахнуть троянди, лілеї, бузок,
Птахи щебечуть і радісні діти,
Скільки до хати прямує стежок!
Поряд в сусідів – бушує весна!
Злива кохання, сонячний спів…
Вчора я бачила й чула сама,
Як у вікно до них сміх залетів!
Зліва у хаті – осіння пора:
Сіють дощі самоту і печаль,
Визирне сонце – правда, чи гра?
Дні прохолодні дзвенять, як кришталь.
Тільки ось там ніхто не живе –
Вибиті вікна, насупився страх.
Зграя ворон тут шугає… Проте
Мертвому що? – Перетвориться в прах.
В доме напротив - злодейка-зима
Морозным узором пролезла в окно.
Там только кошка мурлычет одна,
Словно волшебник, зовущий тепло.
В доме, что справа, как летом жара:
Пахнет сиренью и розами в нём,
Птицы щебечут, шумит детвора,
Сколько тропинок проложено в дом!
А у соседей бушует весна!
Ливень любви, пенье солнечных стрел...
Видела я, как сквозь створки окна
Смех со двора в эту хату влетел!
Слева - осенняя плачет пора:
Сеют дожди бесконечно печаль,
Выглянет солнце - то просто игра-
Холод осенний звенит, как хрусталь.
Только в том доме никто не живёт -
Выбиты окна, нахмурился страх,
Стаи ворон совершают облёт...
Мёртвому что? Он повержен во прах.