Ой із річки, з-за городу
Дівчинонька несла воду,
Зустрів її хлопець бравий,
Чорнобровий і смуглявий.
– Дівчинонько моя люба,
Ти – моя надія й згуба.
Лиш тебе одну кохаю,
Своє серце рву і краю.
– Що ж сказати, козаченьку?
Ти запав мені в серденько.
Як приходить темна нічка,
Хочуть бачить тебе вічки.
– Притулити, обійняти,
Біле личко цілувати.
Я готовий, моя мила.
Що ж зі мною ти зробила?
– Не моя провина в тому,
Що віддала серце тому,
Кого щиро я кохаю,
З ким надію жити маю.
06.03.2020 р.