З вершаў Л.Гараган.
Каханнем сэрца так гарыць,
Каханнем у няволі.
Камусьці радавацца, жыць,
Камусьці - быццам доля.
Хмялее хтосьці па начах,
Бянтэжыць млявасць цела.
А хтосьці, быццам вязень-птах,
Ўзляцець ні можа смела.
Любоўю поўніцца душа
Нудуе у самоце,
Як быццам рэжуць без нажа
У горкай адзіноце.
Нявольніца, падранак мой,
Наложніца нізломна.
Ты ў безпараднасці сваёй
Святая безумоўна.
Каханнем сэрца так гарыць,
Каханнем у няволі.
Камусьці радавацца, жыць,
Камусьці быццам доля.
*. *. *. 19.03.2020 г.
НЕВІЛЬНИЦЯ
Коханням се;рденько ятрить,
Коханням у неволі.
Комусь воно дано, як мить,
Ну, а комусь – як доля.
І хтось хміліє у ночах,
Бентежить пристрасть тіло.
А хтось, неначе в’язень-птах,
За гратами безкрило.
Любов’ю сповнена душа
Нудьгує в самотині.
ЇЇ шматують без ножа
Ті ночі темно-сині.
Невільниця, підранок мій,
Наложниця незламна.
Ти й в безпорадності своїй
Проречиста осанна…
Коханням се;рденько ятрить,
Коханням у неволі.
Комусь воно дано, як мить,
Ну, а комусь – як доля.
*
27.06.2019 р.