Якби знала - не кохала,
Якби знала - не прийшла,
Якби знала - не чекала,
Якби знала – не пішла.
Не пішла б в садок гуляти,
Слухать пісню солов’я.
Краще б я пішла поспати,
І проснулась серед дня.
Погуляла в чистім полі,
Походила по землі,
Запитала б я у долі:
« Чи потрібен ти мені?»
Небо каже: « Не журися
І радій тому що є».
Над рікою клен схилився
І шепоче потайне:
« Подивися на ромашки,
Чорнобривці золоті,
Знаю, знаю тобі важко
У буденному житті»
Я забуду всі печалі
І до тебе не прийду.
Будуть в мене світлі далі
Межі темні обійду.