Плаче дощами весна,
Свищуть вітри крізь руїни.
Плинуть роки, та війна
Тіло гризе України.
Знову дзюркочуть струмки,
Миють патрони, снаряди.
Будні воєнні тяжкі,
Смерть до бійців прийти рада.
Міни лежить хвостовик,
Крокус проріс наскрізь нього.
Там проростати він звик,
Воїнам – радість від того.
Бачить боєць первоцвіт,
Здалеку замилувався.
Двадцять відзначив він літ,
З милою тільки побрався.
Фото оздобити він
Мріяв таким первоцвітом.
Снайпера постріл один -
Воїн для цілі відкритий.
Влучила куля в бійця,
Бризки його оросили.
Вже не побачить лиця
Милої, родом з Росії.