Клавдія Семенівна
http://www.stihi.ru/2019/10/13/7898
Падав сніг… Недоречно ранній
І здивований, винуватий.
Поспішав, немов до дівчини,
До берізки, що біля хати.
Бавовняні розсипав клоччя
На рожевий стрій бересклету.
Й засоромився, він не хоче
Докучать непривітному літу.
Просто в гості забіг на хвилинку –
Привітатись… Занадто рано…
Літо бабине цю стежинку
Вслід за ним підмете старанно.
«Ви пробачте… я ж не по волі..»
Спотикнувся… Обсипав берези
І, покривджений, зник у полі
Відголоском німої імпрези.
Не затримать тієї страти…
Розумію,.. сама така я.
На трав`яний килим строкатий
Ручаїнка по шибці стікає…
%%%%%%%%%%%%%%%%%%%%%%%%%%%
Березень, 2020р.
( фото мое)